Творчість форумчан.

Тема в разделе "Культурный раздел", создана пользователем Бом-Бар-Дир, 13 ноя 2014.

  1. [FONT=&quot]Майбутньому солдату! *HUNTER*
    [/FONT]



    [FONT=&quot]Сьогодні ти ідеш один –[/FONT]
    [FONT=&quot]В сувору дійсність нецивільного життя…[/FONT]
    [FONT=&quot]Армійські будні –[/FONT]
    [FONT=&quot]Це тобі не танці в «Люксі» до упадку .[/FONT]
    [FONT=&quot]Там – дисципліна[/FONT][FONT=&quot], стр[/FONT][FONT=&quot]ій, нелегке майбуття,[/FONT]
    [FONT=&quot]А як наряд – не спиш вночі до самого світанку.[/FONT]
    [FONT=&quot]***[/FONT]
    [FONT=&quot]Навчання ,стройова нудота ,марш-кидки,[/FONT]
    [FONT=&quot]Підйом о шостій, майже лисий череп…[/FONT]
    [FONT=&quot]Це жде тебе не так вже мало днів:[/FONT]
    [FONT=&quot]Такий вже твій, як чоловіка, вищий жереб.[/FONT]
    [FONT=&quot]***[/FONT]
    [FONT=&quot]Проте ось так зростають мужики…[/FONT]
    [FONT=&quot]Служити треба, щоб народ свій захищати![/FONT]
    [FONT=&quot]І чим влучніше будеш ти стріляти, -[/FONT]
    [FONT=&quot]Тим спокійніше мають спати дітлахи![/FONT]
    [FONT=&quot]***[/FONT]
    [FONT=&quot]Так ти служи, солдат, Народу та Державі![/FONT]
    [FONT=&quot]Не осором чесних своїх батьків.[/FONT]
    [FONT=&quot]Батьки ж ніколи не шукали слави, [/FONT]
    [FONT=&quot]Але свій борг завжди свят[/FONT][FONT=&quot]О[/FONT][FONT=&quot][/FONT][FONT=&quot]блюли[/FONT][FONT=&quot]. [/FONT]
     
  2. Sonce9

    Sonce9 New Member

    ***
    Артикуляція формує чіткий чи млявий овал
    обличчя; як акваріум, розбита твоя голова,
    нічними рибами розпливаються по всьому тілі стигмати
    зісподу шкіри. Ти нічого не матимеш,
    окрім промовленого. Димно в слові «Нічого».
    Ворушить зябрами ґрат брудна порожня тюрма
    на розі вулиць. Усі із неї пішли,
    підваживши двері, вдягнувши справжні обличчя,
    як одяг навиріст, час якого прийшов.
    Уздовж хребта лягає колючий шов,
    тебе обплітають міцними стеблами спогади:
    дитяча щічка, персиковий пушок,
    біле каміння, золоте піднебіння
    склепіння церковного, молитва пече тобі,
    бо кожна правда формує живі роти
    глиняним лялькам безликим.
    І чуєш ти,
    як смерті залізна вишня співає з горл.
    Гумовий і непродишний дим здіймається вгору –
    і раптом хтось починає вірити з висоти.

    Вірш вінницької поетесиКатерини Калитко, «Катівня. Виноградник. Дім»
     

Поделиться этой страницей

Tweet